«Моє дитя, мою душу, мій бізнес зруйнувала росія в одну мить. Все, що будувалося, труднощі, які було подолано, зруйнувалося в один момент…» — не стримуючи емоцій, ділиться підприємиця і волонтерка з Тернополя Олександра Борко.
У будівлю, де містилися виробництво та склад бізнесу дівчини, вночі 13 травня влучила російська ракета. І приміщення, і товар знищено. Прикро, але рік тому росія вже зруйнувала справу підприємиці в іншому місті. Тепер Олександрі доводиться проходити через це знову.
«У момент удару я мала бути там…»
Олександра декілька років займається товарним бізнесом, продаючи різні речі через інтернет. А у жовтні минулого року наважилася здійснити давню мрію і започаткувала власний бренд товарів для дому «Boco». Окрім того, дівчина запустила власне виробництво постільної білизни.
«На місці, яке акатувала росія, розташовувався наш склад продукції, всі матеріали: тканини, фурнітура, техніка, фотозона для рекламних зйомок і саме виробництво, де ми відшивали продукцію, — розповідає підприємиця. — Але, на жаль, тепер доведеться все починати з нуля».
Олександра до деталей пам’ятає вечір 13 травня, коли влучила ракета, адже саме в той момент мала перебувати в обстрілюваному приміщенні. Але Бог вберіг…
«Коли прозвучала повітряна тривога, я була неподалік складу, адже мала терміново забрати деякі речі, — пригадує дівчина. — І не знаю чому, але в останній момент передумала їхати. Побачила, що тривога лунає по всій країні, та й година вже була пізня… Буквально через декілька хвилин стався вибух. Я ще не встигла далеко від’їхати, тож бачила, як раптово все спалахнуло в напрямку складу, а люди почали втікати. Ця думка досі мене не покидає, що ангел-охоронець вберіг і я все-таки не поїхала до приміщення».
До останнього Олександра сподівалася, що обстріл стався десь далеко, і що ні люди, ні будівлі не постраждали.
«Я бачила дуже сильні спалахи і що вони досить близько, але все ж була надія, що це не так, бо важко було розпізнати, куди саме влучила ракета і де горить, — розповідає підприємиця. — Після ракетного удару я поїхала до батьків, було дуже страшно. Я не спала до ранку, постійно переглядала новини, щоб дізнатися хоч якусь інформацію. І коли прочитала в інтернеті, що загорівся склад, де був гуманітарний штаб волонтерів, то зрозуміла: ракета поцілила в приміщення, яке я орендувала. Попри це, сподівалася, що мій бізнес уцілів…»
«Перший удар був по моєму складу, а другий — по приміщенню батьків»
Зранку 14 травня ворог знову атакував Тернопільщину. На жаль, постраждало місце роботи батьків Олександри.
«Дивовижний збіг: перший удар був по моєму складу, а другий — по приміщенню, де працюють батьки. А через дві години вони мали бути там на роботі, — каже дівчина. — Ракетний удар знищив близько 30 відсотків товарів, дуже пошкодив будівлю: знесло покрівлю, повибивало двері та вікна. Батьки відразу поїхали на місце події, а я від втоми заснула. Прокинувшись через кілька годин, я побачила в соцмережах фото власників складу, яке орендую, і зрозуміла, що постраждало моє виробництво».
Через 20 хвилин Олександра вже була на складі. Побачивши на власні очі наслідки ракетного удару, дівчина пережила шок.
«Час ніби зупинився, — пригадує підприємиця. — Було повне нерозуміння, як діяти. Я не могла повірити в те, що сталося. Ще вчора у мене була власна справа, працювали люди, а нині цього всього немає… Найгірше, що моє приміщення перебувало найближче від епіцентру вибуху, тож дуже постраждало: вікна повилітали з рамами, повибивало шматки стіни і двері, порозкидало товар. Тканина — у попелі, склі, повністю не придатна для використання».
«Це сталося зі мною вдруге…»
Олександра не приховує: їй дуже важко приходити до приміщення, говорити на цю тему.
«Усі мене запитують: як я? Чи буду працювати далі? Я стараюсь триматися, але не виходить. Не сплю майже, не їм. З’явилося дуже багато проблем і завдань, які треба вирішувати. Сотні людей написали мені слова підтримки, дехто надсилає грошову допомогу. Це, з одного боку, не дає опускати руки, а з іншого — не знаю, де брати сили. Рік тому, в квітні, ракета поцілила у мій склад з товарами у Харкові, він повністю згорів. Для мене це був дуже сильний удар. Я навіть виїхала на деякий час за кордон, щоб прийти до тями. А коли повернулася, то вирішила не здаватися і відкрити бізнес у Тернополі. Але тепер це знову сталось зі мною. Ворог знищив усе, над чим я працювала тривалий час».
Разом із дівчиною працювала велика команда, вона платила податки у скарбницю міста, нині ж усі фактично залишилися без роботи. Також невідома доля приміщення.
«Наразі я працюю над тим, щоб виконати замовлення клієнтів, які отримала до ракетного удару. Не хочу нікого підводити. На щастя, перед ракетним обстрілом деякі тканини перевезла додому, тож вони вціліли, — розповідає Олександра. — Щодо приміщення, то поки тривають слідчі дії, нічого робити там не дозволяють. Невідомо також, чи воно буде придатне для експлуатації. Так само незрозуміло, чи будуть підприємцям компенсовувати збитки, коли і яким чином. Думаю, що вирішення цього питання затягнеться надовго, тож, напевно, доведеться робити все за власний кошт».
«Досі їжджу на передову з допомогою для військових»
Окрім підприємницької діяльності, Олександра Борко активно займається волонтерством. За весь час вона разом з іншими активістами зібрала і передала військовим допомоги на мільйони гривень.
«З початку повномасштабної війни я працювала в місцевій громадській організації, керувала різними процесами, — ділиться дівчина. — Ми збирали та сортували продукти харчування, засоби гігієни, медикаменти, техніку, амуніцію та спорядження. Співпрацювали із багатьма партнерами з-за кордону. У перші місяці війни відправляли на фронт по 10—15 бусів щодня».
Підприємиця неодноразово їздила з гуманітарною допомогою на передову і досі продовжує це робити.
«Я організовую збори, щоб зібрати кошти на необхідні речі для військових. Нещодавно їздили до бійців на Харківщину та привезли їм авто, а захисникам на донецькому напрямку доставили генератори, техніку і амуніцію. Наразі знову збираємо гроші на автомобілі, адже вони дуже потрібні нашим захисникам», — констатує Олександра.
За свою волонтерську діяльність дівчина нагороджена грамотою Тернопільської обласної військової адміністрації. «Хочу додати, що під час нагородження голова ОВА подарував мені худі з написом «Тернопільщина — надійний тил». І якимось дивним чином саме у день ракетного обстрілу я була одягнута в тій кофтині, — ділиться Олександра. — Мені весь час здається, що в той день трапилося стільки збігів, що я досі шокована. Адже здавалося, що наш регіон перебуває в тилу, але, як виявилося, безпечного місця насправді в Україні наразі немає. І російські ракети долітають і до нас…»
«Найкраща підтримка — нові замовлення»
Ракетний удар зруйнував багато мрій і задумів Олександри. У травні вона планувала презентувати свою продукцію на благодійному ярмарку, щоб зібрати кошти для військових. А ще запустити навчальний курс для внутрішньо переміщених осіб і тих, хто в пошуку роботи.
«Ми хотіли зняти відеоурок і зробити безкоштовний навчальний курс із пошиття шоперів, — розповідає дівчина. — Це мали бути безкоштовні заняття, які ми планували проводити і в онлайн-режимі, і наживо. Таким чином люди могли навчитися шити, щоб підробити. Але тепер я вже й не знаю, коли нам вдасться втілити свій задум. Поки що ми реалізували інший соціальний проєкт — провели у зруйнованому приміщенні фотосесію, щоб показати всьому світові, що росія робить з Україною».
Нині Олександра Борко продовжує працювати і дякує всім близьким та кожному незнайомцю за підтримку.
«З такою великою підтримкою я не маю права опускати рук, бо розумію, що досягла все своїми силами, без допомоги батьків, друзів чи когось іншого. Усе, що я маю, напрацьоване великими стараннями, — каже дівчина. — Тому ми продовжуємо працювати. Найкраща підтримка для нас — це нові замовлення, які допоможуть нам відновитися, нададуть мотивацію, надію і сили для того, щоб продовжувати нашу справу».
На фото: Олександра Борко на зруйнованому російськими ракетами складі.
Друзі журналісти! Перевіряйте, будь-ласка, опубліковану інформацію.
Внаслідок ракетної атаки ворогу у ніч проти 14 травня лише вибуховою хвилею винесло вікна приміщення, яке належить не Олександрі Борко, вона його лише орендує.
Весь свій товар вона тримає дома.
Чому, коли в більшій мірі постраждали приміщення фотостудій ніхто з власників не звертався до ЗМІ і не робив з цього піару? Люди своїми силами відновили пошкоджене приміщення, натомість, Олександра Борко випробувала гроші у тернополян, згодом три дні класно відпочила в Карпатах)
Тепер «підприємниця» взялася за порятунок Херсона) висновки робіть самі, смачного)