Тернопільські волонтерки допомагають не лише військовим на фронті, а й стають їхньою надійною підтримкою на етапі лікування. Зокрема, у Тернополі діє благодійна ініціатива «Швейна рота», учасниці якої створюють спеціальний одяг для поранених бійців.
Військові з різними травмами можуть із легкістю одягнути нижню білизну, кофту, штани, бо вони адаптивні, тобто пошиті так, щоб щоденне користування ними вимагало якнайменше часу та фізичних зусиль.
Ідея створити волонтерську ініціативу «Швейна рота» зародилася в Дніпрі на початку повномасштабного вторгнення. Нині не тільки в містах України, а й за кордоном працюють близько 20 підрозділів спільноти, один із яких у Тернополі. Невтомні тернопільські кравчині, яких об’єднало спільне хобі – пошиття одягу для себе, долучилися до «Швейної роти» майже два роки тому, і за цей час виготовили вже тисячі одиниць адаптивного одягу та необхідних речей для поранених військових.
На постійній основі у тернопільському підрозділі ініціативи працюють дві волонтерки – Ірина Синишин та Олеся Школьна. Їхні чоловіки захищають країну на передовій, а жінки стали надійним тилом для ЗСУ.
«Родом я із Луганська, проте на Тернопільщині живу вже більше 30 років, – ділиться волонтерка Ірина Синишин. – Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік пішов добровольцем на війну, а я залишилася одна з дітьми і прийняла у нашому будинку сім’ю переселенців. Коли наприкінці весни вони вирішили повернутися додому, я почала шукати можливість допомогти військовим, намагалася зрозуміти, чим я можу бути корисною. Тож вирішила долучитися тим, що добре вмію: пошила екосумки і продавала їх на ярмарках, проводила лотереї, а кошти перераховувала волонтерам.
Одного разу в соцмережах натрапила на дописи ініціативи «Швейної роти» і дізналася про їхню важливу місію. Їм сподобалися мої екоторбинки і організаторки попросили записати майстер-клас з їх пошиття, бо в таких сумках військові можуть зберігати свої речі в лікарнях».
А на початку осені 2022 року до «Швейної роти» приєдналася Олеся Школьна. І хоча догляд за дітьми забирає багато сил і часу, вона вважає, що допомагати нашим захисникам мусить кожен.
«Коли почалася повномасштабна війна, я перебувала в декретній відпустці, — розповідає Олеся. — Мій чоловік пішов з перших днів воювати, а я думала, чим можу допомогти своїй країні. Потім я побачила в інстаграмі сторінку «Швейної роти», де волонтерки показували, як шиють одяг на липучках для військових і як це полегшує перебування у медзакладах і військовим, і догляд за ними медикам. І я зрозуміла, що це те чим, я можу бути корисною, адже шиття – це моє хобі і я дуже люблю цю справу. Першою моєю посилкою були «торбинки турботи» – сумки, у які волонтери складають речі для військових – засоби гігієни, одяг та солодощі».
За майже два роки діяльності волонтерки пошили для українських захисників багато різновидів виробів. Це й екоторбинки, і адаптивний одяг – білизна, футболки, кофти, шорти, штани, шкарпетки і навіть зимову куртку. Також майстрині шиють спеціальні подушечки-кісточки, які у шпиталях підкладають бійцям під поранені кінцівки.
«Звичайний одяг для військових можна придбати в будь-якому військовому магазині. Проте адаптивний – такий, який шиємо ми для поранених, не придбаєш ніде. Ми називаємо його кіберодягом, – наголошує Ірина Синишин. – Особливість адаптивного одягу в тому, що його можна вдягти та зняти при будь-яких пораненнях. Усі вироби – на липучках, зав’язках, кнопках, ґудзиках чи гачках, що полегшує процес одягання. Особливо такий одяг виручає, якщо людина певний час лежить, а обертання, піднімання завдають їй додаткового болю».
Волонтерки кажуть: адаптивним можна зробити будь-який одяг, який потрібен воїну. Інколи для пришвидшення процесу вони перероблюють уже готові речі під адаптивні, в залежності від травми захисника чи захисниці.
«Також виготовляємо чохли на апарати Ілізарова, які захищають рану від мух, пилу та вітру. Раніше хлопцям доводилось таку величезну конструкцію закутувати в пакети й пледи , – каже Олеся Школьна. – Найбільший попит – на адаптивну спідню білизну, адже це найнеобхідніше, що має бути у людини.
Велику увагу також приділяємо пакуванню. Після кожного пошиття речей, ми їх перемо і прасуємо, щоб вони були чистенькі і вигладжені, тому що в деяких бійців можуть бути свіжі рани. Додаємо наліпки із логотипом «Швейної роти» із зазначенням розміру, виду одягу (чи це труси, штани, кофта і так далі), а також інформацією про те, з якого боку розташовані застібки (з правого, лівого, чи з обох боків). На етикетках є також QR-код, перейшовши за яким можна замовити адаптивний одяг.
Стараємося також потішити наших захисників і відправляємо з адаптивним одягом дитячі листи, малюнки, обереги, солодощі та інші приємні дрібнички. Хочеться додати комфорту і трошки радості для наших воїнів, які потрапляють у лікарні з покаліченими тілами і душами».
«Швейна рота» надсилає свій адаптивний одяг у понад 60 госпіталів по всій Україні, у стабілізаційні пункти, евакуаційні автобуси та потяги. Є також адресна доставка безпосередньо до домівок захисників. Окрім того, дівчата відправляли адаптивний одяг, пошитий власними руками, і за кордон, де проходять реабілітацію українські військові.
«Ми шиємо як для себе і вкладаємо у кожен виріб частинку нашої любові. Вважаємо, що наші військові гідні найкращого, і хочемо, щоб їм було приємно носити наш адаптивний одяг, – ділиться Олеся Школьна. – А відгуки військових – це те, що мотивує продовжувати справу. Вони щоразу дякують нам, кажуть, що наші труси – найкращі. Бійці щасливі, бо мають можливість виїхати на вулицю, погуляти. Часто були такі випадки, що ми відправили одяг, і дружини нам казали, що їхні чоловіки за два місяці не виходили на вулицю, а тепер хоча б можуть виїхати і подихати свіжим повітрям».
«Ми постійно на зв’язку з волонтерами та медиками, прислухаємося до порад лікарів та побажань самих захисників, тому адаптивний одяг постійно вдосконалюється», – додає Ірина Синишин.
Увесь одяг відшивається майстринями на волонтерських засадах і безоплатно відправляється до поранених бійців. На початку для пошиття речей використовували виключно власні матеріали, але всі ресурси з часом виснажуються. Тож «Швейна рота» тримається на донатах людей, постійних зборах, лотереях.
Ірина Синишин каже: наразі не вистачає не тільки матеріалів, а й робочих рук. А кожен бажаючий допомогти може навчитися створювати адаптивну білизну самотужки.
«Наші майстрині розробили лекала до виробів і створили набори для пошиття одягу, – розповідає Ірина. – Наприклад, набір «Кібертруси» складається із розкроєних деталей кібертрусів, липучки, резинки, шнурочків, етикеточок, пакувальних матеріалів. Тобто потрібно тільки сісти і пошити. Також в Інтернеті є дуже багато покрокових майстер-класів з пошиття адаптивного одягу, записаних нашими кравчинями».
Отримати адаптивний одяг від «Швейної роти» можуть військові та цивільні, які постраждали внаслідок обстрілів. Для цього достатньо заповнити Google-форму, де потрібно обрати необхідну річ, вказати розмір, кількість, свої контакти та адресу.
